підпис
ПІ́ДПИС, у, ч.
1. Дія за знач. підписа́ти, підпи́сувати 1.
Зачинив [Наполеон] вікно і наблизився до столу, на якому лежали донесення маршалів, листи з Франції, накази, які чекали на підпис (П. Кочура);
Коли економ підсунув умову для підпису і діловито взявся за ручку, Мар'ян неждано повернув обидва папірці (М. Стельмах).
2. Прізвище або ініціали, написані власноручно під текстом, малюнком, картиною і т. ін., як свідчення авторства або потвердження чого-небудь.
Воздвиженський показав йому папір з підписом Сухобруса (І. Нечуй-Левицький);
Він ставить підпис під статтею, підіймає голову і неждано бачить у дверях присадкуватого Дениса Бараболю (М. Стельмах);
На [кролевецьких] рушниках і скатертинах трапляються підписи майстрів – або повним іменем та прізвищем або тільки ініціалами (з наук. літ.).
3. Напис, текст на чому-небудь, під чимсь.
На задній стіні, якраз проти вихідних дверей, висіла [картина]. “З походу” – стояв підпис під нею (А. Головко).
(1) Електро́нний цифрови́й пі́дпис – вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача.
Електронний цифровий підпис може використовуватись юридичними та фізичними особами як аналог власноручного підпису (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)