Словник української мови у 20 томах

підправляти

ПІДПРАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПІДПРА́ВИТИ, влю, виш; мн. підпра́влять; док., кого, що.

1. Усуваючи незначні неполадки, пошкодження в чому-небудь, робити придатним для користування, лагодити.

– Бач, я й думав з весни підправити оселю... Видно, солома прогнила, – сказав Яків, обдивляючись стелю (Панас Мирний);

Петру трохи підправив соху, оббив її мідною бляхою, бо стара дровиняка розкололась і могла підвести в гарячу пору оранки (М. Чабанівський).

2. Усувати окремі недоробки, помилки і т. ін., вдосконалюючи що-небудь.

Пристаркуватий ротний кравець .. зважився-таки запропонувати Ясногорській свої послуги: – Давайте, я вам шинельку... трошки підправлю, перероблю (О. Гончар);

Мабуть, немає такого твору, до якого письменник [І. Ле] не повертався б з бажанням щось підправити, щось додати чи змінити перед кожним його перевиданням (із журн.);

// також без дод. Вказувати кому-небудь на помилку або уточнювати (перев. про мову, висловлювання).

Навчання в школі [червоних командирів] провадили командири полків, батальйонів, рот. Якщо траплялись у когось промахи, Щорс підправляв учителів (С. Скляренко);

– Де-то храма [кульгає]? і не на одну [ногу], а він і обома не здужа ходити, – підправив підбрехач (Г. Квітка-Основ'яненко).

3. Приводити в порядок, у потрібний вигляд.

Він почував себе незручно, тягнув плечі новий піджак, і завеликий комірець щоразу доводилося підправляти (Н. Рибак);

Позагортала [жінка] вирви й ями, зарівняла окопи, вичистила криницю, оглянула город, підправила грядки (Ю. Яновський).

4. Відновлювати, поліпшувати що-небудь.

Влітку Панько хліборобив, а взимку заробляв по шахтах. Цей заробіток давав йому змогу не вбожіти, ще трохи й підправляти своє господарство (Б. Грінченко);

– Тепер треба подумати про те, щоб підправити господарство, а розмахувати кулаками після бійки – чи варто? (І. Микитенко).

5. Сунути під що-небудь.

Коли вісь поламалась, то бери зараз дрючка з воза та й підправляй під вісь (І. Нечуй-Левицький).

6. рідко. Те саме, що приправля́ти¹ 1.

Підправляти горілку лимоном.

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. підправляти — підправля́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. підправляти — -яю, -яєш, недок., підправити, -влю, -виш; мн. підправлять; док., перех. 1》 Усуваючи незначні неполадки, пошкодження в чому-небудь, робити придатним для користування, лагодити. 2》 Усувати окремі недоробки, помилки і т. ін., вдосконалюючи що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підправляти — ВИПРАВЛЯ́ТИ (змінювати на краще, робити кращим), ПОПРАВЛЯ́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, ПІДПРАВЛЯ́ТИ (трохи, дещо). — Док.: ви́правити, попра́вити, напра́вити, підпра́вити. Важко виправити становище, хоч, звичайно, людина все може, якщо захоче (М.  Словник синонімів української мови
  4. підправляти — ПІДПРАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПІДПРА́ВИТИ, влю, виш; мн. підпра́влять; док., перех. 1. Усуваючи незначні неполадки, пошкодження в чому-небудь, робити придатним для користування, лагодити.  Словник української мови в 11 томах
  5. підправляти — Підправля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. підправити, -влю, -виш, гл. Подправлять, поправлять, поправить. Оці дощі хлібець підправлять. Харьк. г.  Словник української мови Грінченка