підпряжний

ПІДПРЯЖНИ́Й, а́, е́.

1. Той, якого підпрягають.

Підпряжний кінь.

2. у знач. ім. підпряжни́й, но́го, ч.; підпряжна́, но́ї, ж. Кінь або кобила, яких запрягають поруч з борозенним для підмоги.

Значення в інших словниках

1. підпряжний — підпряжни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. підпряжний — -а, -е. 1》 Той, якого підпрягають. Підпряжний кінь. 2》 у знач. ім. підпряжний, -ного, ч.; підпряжна, -ної, ж. Кінь або кобила, яких запрягають поруч із борозенним для підмоги.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підпряжний — ПІДПРЯЖНИ́Й прикм. і ім. (про коня, якого підпрягають збоку від голобель), ПРИСТЯЖНИ́Й, ПРИПРЯЖНИ́Й, ОРЧИКО́ВИЙ, БОКОВИ́Й, ПІДРУ́ЧНИЙ (також про вола); БИЧОВИ́Й (підпряжений тимчасово на допомогу).  Словник синонімів української мови
4. підпряжний — ПІДПРЯЖНИ́Й, а́, е́. 1. Той, якого підпрягають. Підпряжний кінь. 2. у знач. ім. підпряжни́й, но́го, ч.; підпряжна́, но́ї, ж. Кінь або кобила, яких запрягають поруч з борозенним для підмоги.  Словник української мови в 11 томах