підпірка

ПІ́ДПІ́РКА, и, ж.

1. Те, чим підпирають, підтримують що-небудь.

На місці вибуху вже була аварійна команда .. Почали ставити підпірки (Д. Ткач);

Великі важкі груші-глеки гнуть восени гілля, доводиться ставити підпірки, щоб гілля не ламалося (Ю. Мушкетик);

Величезні дерева африканських лісів досягають у висоту 50–60 м. Нерідко вони мають додаткові корені – підпірки (з навч. літ.).

2. перен., розм. Те, на чому що-небудь ґрунтується, від чого щось залежить.

До цього часу життя пливло у мене хоч не легко, але більш-менш певно.., тепер усі підпірки заразом були вибиті з рук (С. Васильченко).

Значення в інших словниках

1. підпірка — пі́дпі́рка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. підпірка — див. підпора  Словник синонімів Вусика
3. підпірка — -и, ж. 1》 Те, чим підпирають, підтримують що-небудь. 2》 перен., розм. Те, на чому що-небудь ґрунтується, від чого щось залежить.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. підпірка — ПІДПО́РА (предмет, яким підпирають що-небудь), ПІДПІ́РКА, ОПО́РА, ПІДПЕРТЯ́ розм., ПІДСТА́ВКА розм.; ПРИСІ́ШОК розм. (дерев'яна); ПІДКІ́С спец. (брус, який ставлять навскоси).  Словник синонімів української мови
5. підпірка — ПІ́ДПІ́РКА, и, ж. 1. Те, чим підпирають, підтримують що-небудь. На місці вибуху вже була аварійна команда.. Почали ставити підпірки (Ткач, Моряки, 1948, 125); Великі важкі груші-глеки гнуть восени гілля, доводиться ставити підпірки...  Словник української мови в 11 томах
6. підпірка — Підпірка, -ки ж. Подпорка. Підпірки не видержали, як потягнув її до себе, щоб не втекла. Кв.  Словник української мови Грінченка