підстава
ПІДСТА́ВА¹, и, ж.
1. Нижня, опорна частина якого-небудь предмета, споруди; основа (у 1 знач.).
По .. боках столу на круглих підставах стояли дві темні чоловічі постаті (Панас Мирний);
Знайдені, наприклад, залишки житла з печами, які будували із спеціальної глини і ставили на дерев'яні підстави (з наук.-попул. літ.).
2. перен. Те головне, на чому базується, основується що-небудь.
Наукова підстава;
// Те, чим пояснюються, виправдовуються вчинки, поведінка і т. ін. кого-небудь.
Олена гарячково ловила, зв'язувала в один ланцюг поодинокі слова, інтонації голосу, вирази поглядів Василюшки, щоб сплести хоч би якусь підставу для Марининої підозри (Ірина Вільде);
Вона опустила очі, хоч у неї не було ніяких підстав ховатися із своїми думками (М. Руденко).
(1) З цілкови́тою підста́вою – маючи достатньо підстав;
(2) На підста́ві чого – виходячи з чого-небудь, спираючись на щось.
З розпуки я написав лише “У грішний світ”, маленьку новелу на підставі матеріалу, зібраного за короткий час нашого пробування в монастирі з жінкою (М. Коцюбинський);
– Треба там, на місці, виводити нові сорти на підставі мого методу (О. Довженко).
ПІДСТА́ВА², и, ж.
1. діал. Заміна.
І не вийду, і не встану, Вишлю меншу сестру на підставу (П. Чубинський);
Узяли на підставу сусіду, а Йосипа все-таки записали кумом (Панас Мирний).
2. заст. Коні, якими замінюють у дорозі стомлених, а також місце, де їх замінюють.
ПІДСТА́ВА³, и, ж., діал.
Перешкода.
Думки Христині розбивалися об житечні підстави, як хвилі об кам'яні береги... (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)