підстава
ПІДСТА́ВА¹, и, ж.
1. Нижня, опорна частина якого-небудь предмета, споруди; основа (у 1 знач.).
По.. боках столу на круглих підставах стояли дві темні чоловічі постаті (Мирний, III, 1954, 154);
Знайдені, наприклад, залишки житла з печами, які будували із спеціальної глини і ставили на дерев’яні підстави (Знання.., 9, 1965, 4).
2. перен. Те головне, на чому базується, основується що-небудь.
Наукова підстава;
// Те, чим пояснюються, виправдовуються вчинки, поведінка і т. ін. кого-небудь.
Олена гарячково ловила, зв’язувала в один ланцюг поодинокі слова, інтонації голосу, вирази поглядів Василюшки, щоб сплести хоч би якусь підставу для Марининої підозри (Вільде, Сестри.., 1958, 205);
Вона опустила очі, хоч у неї не було ніяких підстав ховатися із своїми думками (Руд., Вітер.., 1958, 127).
На підста́ві чого — виходячи з чого-небудь, спираючись на щось.
З розпуки я написав лише «У грішний світ», маленьку новелу на підставі матеріалу, зібраного за короткий час нашого пробування в монастирі з жінкою (Коцюб., III, 1956, 292);
— Треба там, на місці, виводити нові сорти на підставі мого методу (Довж., І, 1958, 491).
ПІДСТА́ВА², и, ж.
1. діал. Заміна.
І не вийду, і не встану, Вишлю меншу сестру на підставу (Чуб., V, 1874, 351);
Узяли на підставу сусіду, а Йосипа все-таки записали кумом (Мирний, IV, 1955, 45).
2. заст. Коні, якими замінюють у дорозі стомлених, а також місце, де їх замінюють.
ПІДСТА́ВА³, и, ж., діал. Перешкода.
Думки Христині розбивалися об житечні підстави, як хвилі об кам’яні береги… (Мирний, II, 1954, 190).
Словник української мови (СУМ-11)