підсікати
ПІДСІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДСІ́КТИ, ічу́, іче́ш, док., кого, що.
1. Те саме, що підру́бувати 1.
Вже подолано перші 150 метрів. А на глибині 200 метрів бурова коронка підсікла .. шар бурого вугілля (з наук.-попул. літ.);
// перен., розм. Різким або влучним зауваженням ставити в скрутне становище, викликати зніяковіння.
– Слово по слову – розбалакалися [з чоловіком]. – Та й добре ж ти, каже, нашого підсікла! (Панас Мирний);
– І улов можеш показати? – ще раз хотів несподівано підсікти Левка, але той не збентежився. – Зможу, коли накажете, пане (М. Стельмах).
2. Вирубуванням лісу очищати місце під ріллю.
3. Ранити, підбивати, пошкоджувати ударом, пострілом і т. ін.
Ще одна мить – і кози, осідаючи назад, метнулися б у протилежний бік, але їх зразу ж підсікли влучні кулі (М. Стельмах);
// перен. Діями, вчинками і т. ін. шкодити чому-небудь, послаблювати щось; підривати.
Життя Федора Даниловича, дійсно, дуже тяжке було: рання хвороба очей, нужда, голод, переслідування з боку царських чиновників – ось що їло талант його, ось що його підсікало! (П. Тичина).
4. також без дод., риб. Смикати вудку в момент клювання, щоб сильніше зачепити рибу на гачок.
[Влас:] Ви не тямите, як підсікати, а ще беретесь вудити (М. Кропивницький);
Колись .. Ваня метко підсік ляща фунтів на п'ять (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)