підсікати
ПІДСІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДСІ́КТИ, ічу́, іче́ш, док., перех.
1. Те саме, що підру́бувати 1.
Вже подолано перші 150 метрів. А на глибині 200 метрів бурова коронка підсікла.. шар бурого вугілля (Наука.., 7, 1967, 8);
// перен., розм. Різким або влучним зауваженням ставити в скрутне становище, викликати зніяковіння.
— Слово по слову — розбалакалися [з чоловіком]. — Та й добре ж ти, каже, нашого підсікла! (Мирний, III, 1954, 169);
— І улов можеш показати? — ще раз хотів несподівано підсікти Левка, але той не збентежився. — Зможу, коли накажете, пане (Стельмах, І, 1962, 98).
2. Вирубуванням лісу очищати місце під ріллю.
3. Ранити, підбивати, пошкоджувати ударом, пострілом і т. ін.
Ще одна мить — і кози, осідаючи назад, метнулися б у протилежний бік, але їх зразу ж підсікли влучні кулі (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 890);
// перен. Діями, вчинками і т. ін. шкодити чому-небудь, послаблювати щось; підривати.
Життя Федора Даниловича, дійсно, дуже тяжке було: рання хвороба очей, нужда, голод, переслідування з боку царських чиновників — ось що їло талант його, ось що його підсікало! (Тич., III, 1957, 140).
4. також без додатка, риб. Смикати вудку в момент клювання, щоб сильніше зачепити рибу на гачок.
[Влас:] Ви не тямите, як підсікати, а ще беретесь вудити (Кроп., II, 1958, 285);
Колись.. Ваня метко підсік ляща фунтів на п’ять (Смолич, Мир.., 1958, 234).
Словник української мови (СУМ-11)