підтверджувати
ПІДТВЕ́РДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДТВЕ́РДИТИ, джу, диш, док., що і без дод.
Визнавати, засвідчувати правильність, достовірність, істинність чого-небудь.
[Орлюк:] Від кого ви дістали завдання? [Грибовський:] Від Шредера. [Орлюк:] Підсудний Шредер, ви підтверджуєте? (О. Довженко);
– Було таке діло, – підтвердив син, – не полюбляв батько церкви (Ю. Яновський);
// Доводити достовірність, істинність чого-небудь, підкріплюючи фактами, доказами і т. ін.
Численні досліди підтверджують сприятливий вплив антибіотиків на ріст телят, поросят, ягнят, бджіл (з наук.-попул. літ.);
– Я вже казав якось про гармонію антиподів, тепер можу підтвердити це явище фактами (М. Чабанівський);
// Служити доказом правильності, істинності чого-небудь.
Справа в тому, що у Яновського після ліквідації Січі не лишилось ніяких офіційних паперів, що підтверджували б його приналежність до запорозького козацтва (С. Добровольський);
Дані першого досліду підтвердили припущення про перехід молібдену з клітин азотобактера в клітини вищої рослини (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)