Особа або установа, що перебуває під чиїм-небудь шефством.
Словник української мови (СУМ-20)
Значення в інших словниках
підшефник —
підше́фник 1 іменник чоловічого роду, істота особа розм. підше́фник 2 іменник чоловічого роду установа розм.
Орфографічний словник української мови
підшефник —
-а, ч., розм. Особа чи установа, що перебуває під чиїм-небудь шефством.
Великий тлумачний словник сучасної мови
підшефник —
ПІДШЕ́ФНИК, а, ч., розм. Особа або установа, що перебуває під чиїм-небудь шефством. Шеф комуни «Вільна праця» — червонокозачий окремий саперний ескадрон — запросив сьогодні своїх підшефників на свято десятиріччя ескадрону (Донч., І, 1956, 70).
Словник української мови в 11 томах