підшефник
ПІДШЕ́ФНИК, а, ч., розм. Особа або установа, що перебуває під чиїм-небудь шефством.
Шеф комуни «Вільна праця» — червонокозачий окремий саперний ескадрон — запросив сьогодні своїх підшефників на свято десятиріччя ескадрону (Донч., І, 1956, 70).
Словник української мови (СУМ-11)