підшефник
ПІДШЕ́ФНИК, а, ч., розм. Особа або установа, що перебуває під чиїм-небудь шефством.
Шеф комуни «Вільна праця» — червонокозачий окремий саперний ескадрон — запросив сьогодні своїх підшефників на свято десятиріччя ескадрону (Донч., І, 1956, 70).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- підшефник — підше́фник 1 іменник чоловічого роду, істота особа розм. підше́фник 2 іменник чоловічого роду установа розм. Орфографічний словник української мови
- підшефник — -а, ч., розм. Особа чи установа, що перебуває під чиїм-небудь шефством. Великий тлумачний словник сучасної мови
- підшефник — ПІДШЕ́ФНИК, а, ч., розм. Особа або установа, що перебуває під чиїм-небудь шефством. Словник української мови у 20 томах