1. Орфографічний словник української мови

підшефник

підше́фник 1

іменник чоловічого роду, істота

особа

розм.

підше́фник 2

іменник чоловічого роду

установа

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підшефник — -а, ч., розм. Особа чи установа, що перебуває під чиїм-небудь шефством. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. підшефник — ПІДШЕ́ФНИК, а, ч., розм. Особа або установа, що перебуває під чиїм-небудь шефством. Словник української мови у 20 томах
  3. підшефник — ПІДШЕ́ФНИК, а, ч., розм. Особа або установа, що перебуває під чиїм-небудь шефством. Шеф комуни «Вільна праця» — червонокозачий окремий саперний ескадрон — запросив сьогодні своїх підшефників на свято десятиріччя ескадрону (Донч., І, 1956, 70). Словник української мови в 11 томах