1. Великий тлумачний словник сучасної мови

підшефник

підше́фник

-а, ч., розм.

Особа чи установа, що перебуває під чиїм-небудь шефством.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підшефник — підше́фник 1 іменник чоловічого роду, істота особа розм. підше́фник 2 іменник чоловічого роду установа розм. Орфографічний словник української мови
  2. підшефник — ПІДШЕ́ФНИК, а, ч., розм. Особа або установа, що перебуває під чиїм-небудь шефством. Словник української мови у 20 томах
  3. підшефник — ПІДШЕ́ФНИК, а, ч., розм. Особа або установа, що перебуває під чиїм-небудь шефством. Шеф комуни «Вільна праця» — червонокозачий окремий саперний ескадрон — запросив сьогодні своїх підшефників на свято десятиріччя ескадрону (Донч., І, 1956, 70). Словник української мови в 11 томах