підшефник

підше́фник

-а, ч., розм.

Особа чи установа, що перебуває під чиїм-небудь шефством.

Значення в інших словниках

1. підшефник — підше́фник 1 іменник чоловічого роду, істота особа розм. підше́фник 2 іменник чоловічого роду установа розм.  Орфографічний словник української мови
2. підшефник — ПІДШЕ́ФНИК, а, ч., розм. Особа або установа, що перебуває під чиїм-небудь шефством.  Словник української мови у 20 томах
3. підшефник — ПІДШЕ́ФНИК, а, ч., розм. Особа або установа, що перебуває під чиїм-небудь шефством. Шеф комуни «Вільна праця» — червонокозачий окремий саперний ескадрон — запросив сьогодні своїх підшефників на свято десятиріччя ескадрону (Донч., І, 1956, 70).  Словник української мови в 11 томах