підґрунтя
ПІДҐРУ́НТЯ, я, с.
1. Ґрунт під верхнім шаром землі.
В однім місці розламують чорноземлю, а поруч бульдозери вже вигризають з підґрунтя жовту правічну глину і сунуть її нагору, на вали (О. Гончар);
Для успішного росту плодових дерев велике значення має не тільки ґрунт, а й підґрунтя, в якому розвивається значна частина кореневої системи дерев (з наук. літ.).
2. перен. Основа, на якій базується що-небудь.
Сергієві бракувало того стійкого психічного підґрунтя, що породжується непохитною рівновагою ясного спрямування до мети (Г. Епік);
Майбутній видатний фізик і гуманіст [А. Ейнштейн] не думав і не гадав, що саме його формули становитимуть фізичне підґрунтя атомних бомб (з наук. літ.);
Писемні різновиди мови не можуть нормально функціонувати без підґрунтя, без постійного підживлення з усного мовлення (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)