під'яремний
ПІД'ЯРЕ́МНИЙ, а, е.
1. Який ходить в упряжі, носить ярмо.
Під'яремний віл.
2. перен. Який перебуває в неволі; поневолений, уярмлений.
[Олізар:] Гляньте: вже в потухлих очах під'яремних людей загорається гордий огонь волі (С. Васильченко);
// Який здійснюється, існує і т. ін. в умовах неволі, поневолення.
Волелюбне українське населення [дореволюційного] Станіслава .. ніколи не мирилося з своїм під'яремним становищем (з наук.-попул. літ.);
// у знач. ім. під'яре́мний, ного, ч.; під'яре́мна, ної, ж. Людина, яка перебуває, живе в неволі; підневільна людина.
Ось: повстали під'яремні, плине повінь – легіон. Килими зеленоземні у гірляндах житніх грон (В. Чумак).
Словник української мови (СУМ-20)