пізненько
ПІЗНЕ́НЬКО, розм.
Присл. до пізне́нький.
Раз увечері пізненько, Як мати заснула, Вийшла слухать соловейка, Мов зроду не чула (з народної пісні);
– Княжий післанець [посланець] прибув пізненько – наші післанці далеко скоріше ходять (І. Франко);
[Яків:] Бариня наша благородна душа. [Мокрина:] Куди ж їй до пана? Як помер пан, як була заюрила? .. Охаменулася, та пізненько (М. Кропивницький).
Словник української мови (СУМ-20)