пікнік
ПІ́КНІК, а, ч., заст.
Людина з кремезною, схильною до повноти будовою тіла, відносно короткою шиєю і широким обличчям.
Пікніки – гарні організатори, веселуни, здатні до періодичних коливань настроїв і життєвого тонусу (з наук.-попул. літ.).
ПІКНІ́К, а́, ч.
Розважальна прогулянка компанією (звичайно з закускою на лоні природи).
– Ми витягнемо ваших дам з затвору на світ, заведемо танці, раути, пікніки, – говорив другий молодий офіцер (І. Нечуй-Левицький);
Важким осадом лежать на душі і ті пікніки, і ті куплені, силувані ласки... (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)