пікнути

ПІ́КНУТИ, ну, неш, док.

1. без прям. дод., розм. Однокр. до пі́кати.

– Добре панові сміятися, – пікнув Свєнціцький крізь сльози (З. Тулуб).

2. без дод., також у сполуч. зі сл. слово, розм. Намагатися негативно висловитися про кого-, що-небудь.

– Тілько [тільки] ти мені слово пікнеш про батька та матір, я тебе з світа зживу... (Панас Мирний);

– Що ж, славне товариство, пожаліємо чоловіка? – .. запитав Іван чумаків .. – Пожаліємо, коли він і слова не пікне в селі, – обізвались чумаки (М. Стельмах).

(1) [І] не (хоч би, а́ні) пі́кнути – мовчати, не видаючи плачем, криком і т. ін. болю, жалю.

– А того хтось поцілив! .. Ані пікнув, неборачисько! (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. пікнути — пі́кнути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пікнути — -ну, -неш, док. 1》 неперех., розм. Однокр. до пікати. 2》 без додатка, також у сполуч. зі сл. слово, розм.Намагатися негативно висловитися про кого-, що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пікнути — ПИЩАТИ (видавати тонкі різкі звуки), ПИ́СКАТИ, ПИСКОТІ́ТИ, ПІ́КАТИ розм.; ЦЯ́ПАТИ розм., ЦІ́ПКАТИ розм., ЦЯПОТІ́ТИ діал. (перев. про курчат та деяких пташок). — Док.: пи́снути, пи́скнути, пі́кнути, ця́пнути. У торішній траві пищали й вовтузилися миші (З.  Словник синонімів української мови
4. пікнути — ПІ́КНУТИ, ну, неш, док. 1. неперех., розм. Однокр. до пі́кати. — Добре панові сміятися, — пікнув Свєнціцький крізь сльози (Тулуб, Людолови, І, 1957, 53). [І] не (хоч би, а́ні) пі́кнути — мовчати, не видаючи плачем, криком і т. ін. болю, жалю.  Словник української мови в 11 томах