пікнути

пі́кнути

-ну, -неш, док.

1》 неперех., розм. Однокр. до пікати.

2》 без додатка, також у сполуч. зі сл. слово, розм.Намагатися негативно висловитися про кого-, що-небудь.

Значення в інших словниках

1. пікнути — пі́кнути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пікнути — ПІ́КНУТИ, ну, неш, док. 1. без прям. дод., розм. Однокр. до пі́кати. – Добре панові сміятися, – пікнув Свєнціцький крізь сльози (З. Тулуб). 2. без дод., також у сполуч. зі сл. слово, розм. Намагатися негативно висловитися про кого-, що-небудь.  Словник української мови у 20 томах
3. пікнути — ПИЩАТИ (видавати тонкі різкі звуки), ПИ́СКАТИ, ПИСКОТІ́ТИ, ПІ́КАТИ розм.; ЦЯ́ПАТИ розм., ЦІ́ПКАТИ розм., ЦЯПОТІ́ТИ діал. (перев. про курчат та деяких пташок). — Док.: пи́снути, пи́скнути, пі́кнути, ця́пнути. У торішній траві пищали й вовтузилися миші (З.  Словник синонімів української мови
4. пікнути — ПІ́КНУТИ, ну, неш, док. 1. неперех., розм. Однокр. до пі́кати. — Добре панові сміятися, — пікнув Свєнціцький крізь сльози (Тулуб, Людолови, І, 1957, 53). [І] не (хоч би, а́ні) пі́кнути — мовчати, не видаючи плачем, криком і т. ін. болю, жалю.  Словник української мови в 11 томах