пікнік
ПІ́КНІК, а, ч., заст. Людина з кремезною, схильною до повноти будовою тіла, відносно короткою шиєю і широким обличчям.
Пікніки — гарні організатори, веселуни, здатні до періодичних коливань настроїв і життєвого тонусу (Знання.., 7, 1966, 7).
ПІКНІ́К, а́, ч. Розважальна прогулянка компанією (звичайно з закускою на лоні природи).
— Ми витягнемо ваших дам з затвору на світ, заведемо танці, раути, пікніки, — говорив другий молодий офіцер (Н.-Лев., III, 1956, 137);
Важким осадом лежать на душі і ті пікніки, і ті куплені, силувані ласки… (Гончар, Таврія, 1952, 264).
Словник української мови (СУМ-11)