пітися
ПІТИ́СЯ, пі́деться, док.; мин. ч. пішло́ся; розм.
1. безос. Увійшло в звичку, стало звичним.
І вже так пішлося: аби мати не догледіла – дочка втече (Марко Вовчок).
2. Дістатись кому-небудь, випасти комусь у житті.
Боже, коли й їй такая Доля пішлась, як моя, Щиро тебе я благаю – Хай уже мучуся я! (І. Манжура);
// кому, на що, безос. Почалося, сталося, скоїлося і т. ін.
– Ходи, мила, боса, коли довелося, Коли мені, молодому, на горе пішлося (П. Чубинський);
– Я вам, мамо, не наймичка .. Коли пішлось на колотнечу, то нам треба робить діло пополовині (І. Нечуй-Левицький).
(1) Коли́ [вже] на таке́ (так) пішло́ся, у знач. вставн. сл. – те саме, що Коли́ (як, раз, якщо́) [вже] на те пішло́ / іде́ться (див. пі́яти).
– Коли вже так пішлося, що придбав собі верещуху [верещаку], що проти тебе не мовчить, то навчи, щоб мовчала (Марко Вовчок);
– Тут гав ловити нічого, коли на таке пішлося... (Григорій Тютюнник).
◇ (2) Коли́ вже так пішло́ся (д) див. пі́яти;
Коли́ (як, якщо́ і т. ін.) [вже] на те пішло́ (пішло́ся) / іде́ (іде́ться) див. піти́.
Словник української мови (СУМ-20)