пітися
ПІТИ́СЯ, пі́деться, док.; мин. ч. пішло́ся; розм.
1. безос. Увійшло в звичку, стало звичним.
І вже так пішлося: аби мати не догледіла — дочка втече (Вовчок, І, 1955, 266).
Коли́ [вже] на таке́ (так) пішло́ся, у знач. вставн. сл. — те саме, що Коли́ (як, раз, якщо́) [вже] на те пішло́ ( див. піти́).
— Коли вже так пішлося, що придбав собі верещуху [верещаку], що проти тебе не мовчить, то навчи, щоб мовчала (Вовчок, VI, 1956, 288);
— Тут гав ловити нічого, коли на таке пішлося… (Тют., Вир, 1964, 368).
2. Дістатись кому-небудь, випасти комусь у житті.
Боже, коли й їй такая Доля пішлась, як моя, Щиро тебе я благаю — Хай уже мучуся я! (Манж., Тв., 1955, 90);
// кому, на що, безос. Почалося, сталося, скоїлося і т. ін.
— Ходи, мила, боса, коли довелося, Коли мені, молодому, на горе пішлося (Чуб., V, 1874, 551);
— Я вам, мамо, не наймичка.. Коли пішлось на колотнечу, то нам треба робить діло пополовині (Н.-Лев., II, 1956, 290).
Словник української мови (СУМ-11)