пітний
ПІТНИ́Й, а́, е́.
1. Укритий потом; спітнілий.
Пахло .. брудними й пітними ногами в драних панчішках... (А. Головко);
Ще раз ударив грім, іще раз насторожено запряли вухами пітні коні (М. Стельмах);
// Просякнутий потом.
Ніяковість палила Анатолієві щоки. М'яв у кишені пітну двадцятьп'ятку, не знаючи, як віддати її (Ю. Мушкетик).
2. Вкритий краплями осілої пари; запітнілий.
Пітні шибки;
// Вологий, сирий (про землю).
Коли він вийшов у сад і глибоко вдихнув солодко теплі пахощі пітної землі, його розчулення відразу зникло (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)