піхотний
ПІХО́ТНИЙ, а, е.
Прикм. до піхо́та.
– Призначили мене в піхотний полк сандружинницею (П. Панч);
Увійшовши в село, перші піхотні частини, крім води, нічого для себе не вимагали (Ірина Вільде);
Полк був піхотний, але вже не пішохідний (Ю. Смолич);
Вилетіла богунська батарея на сільську площу і, швидко поставивши гармати, відкрила вогонь. Піхотні лави зайняли двори (О. Довженко);
// у знач. ім. піхо́тний, ного, ч. Людина, яка діє пішки, у складі піхоти.
Зібрав [Турн] і кінних, і піхотних І всіх для битви шиковав [шикував] (І. Котляревський);
Всі вони не раз чули від нього, як на війні за одним піхотним гналася кістлява смертуха (Л. Юхвід).
Словник української мови (СУМ-20)