піхотинський
ПІХОТИ́НСЬКИЙ, а, е.
Прикм. до піхоти́нець.
Звикли [розвідники] до заземлених вогневих рубежів, до просування вперед крок за кроком, вони знали, що навіть переможна піхотинська атака не може переміщатися в просторі з такою неймовірною швидкістю (О. Гончар);
У повній армійській формі день у день навчались [студенти] піхотинській службі (С. Олійник);
// Належний піхотинцеві, признач. для піхотинця.
Василь Йосипович неодмінно носив шинель, піхотинський кашкет, офіцерський кітель і офіцерські штани (І. Рябокляч);
Ззаду його товкла піхотинська лопата, але він забув про неї і рив руками (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)