піхотинський
ПІХОТИ́НСЬКИЙ, а, е. Прикм. до піхоти́нець.
Звикли [розвідники] до заземлених вогневих рубежів, до просування вперед крок за кроком, вони знали, що навіть переможна піхотинська атака не може переміщатися в просторі з такою неймовірною швидкістю (Гончар, III, 1959, 437);
У повній армійській формі день у день навчались [студенти] піхотинській службі (С. Ол., З книги життя, 1968, 37);
// Належний піхотинцеві, признач. для піхотинця.
Василь Йосипович неодмінно носив шинель, піхотинський кашкет, офіцерський кітель і офіцерські штани (Ряб., Золототисячник, 1948, 10);
Ззаду його товкла піхотинська лопата, але він забув про неї і рив руками (Тют., Вир, 1964, 316).
Словник української мови (СУМ-11)