1. Словник української мови в 11 томах

піхотинський

ПІХОТИ́НСЬКИЙ, а, е. Прикм. до піхоти́нець.

Звикли [розвідники] до заземлених вогневих рубежів, до просування вперед крок за кроком, вони знали, що навіть переможна піхотинська атака не може переміщатися в просторі з такою неймовірною швидкістю (Гончар, III, 1959, 437);

У повній армійській формі день у день навчались [студенти] піхотинській службі (С. Ол., З книги життя, 1968, 37);

// Належний піхотинцеві, признач. для піхотинця.

Василь Йосипович неодмінно носив шинель, піхотинський кашкет, офіцерський кітель і офіцерські штани (Ряб., Золототисячник, 1948, 10);

Ззаду його товкла піхотинська лопата, але він забув про неї і рив руками (Тют., Вир, 1964, 316).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. піхотинський — піхоти́нський прикметник Орфографічний словник української мови
  2. піхотинський — -а, -е. Прикм. до піхотинець. || Належний піхотинцеві, признач. для піхотинця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. піхотинський — ПІХОТИ́НСЬКИЙ, а, е. Прикм. до піхоти́нець. Звикли [розвідники] до заземлених вогневих рубежів, до просування вперед крок за кроком, вони знали, що навіть переможна піхотинська атака не може переміщатися в просторі з такою неймовірною швидкістю (О. Словник української мови у 20 томах