піхотинець

ПІХОТИ́НЕЦЬ, нця, ч.

Той, хто служить у піхоті.

Палали машини, піхотинці перебігали по полю, ховаючись за танками (Л. Первомайський);

Окопи, що були наспіх зроблені лопаткою піхотинця і вистелені кукурудзяним бадиллям чи травою, .. нагадували про те, що звідти недавно піднявся боєць (М. Томчаній).

△ (1) Морськи́й піхоти́нець – той, хто служить у морській піхоті.

Від флотського у нього лишились тільки тільник та пояс. Це, згідно з наказом, лишили всім морським піхотинцям (Д. Ткач).

Значення в інших словниках

1. піхотинець — піхоти́нець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. піхотинець — див. ВОЯК.  Словник синонімів Караванського
3. піхотинець — -нця, ч. Той, хто служить у піхоті.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. піхотинець — Піхтура  Словник чужослів Павло Штепа
5. піхотинець — ПІХОТИ́НЕЦЬ, БАГНЕ́Т розм., ШТИК розм. (при вказівці на кількість). Палали машини, піхотинці перебігали по полю, ховаючись за танками (Л. Первомайський); — Ми й те загубили, що мали. Чотириста багнетів! (А.  Словник синонімів української мови
6. піхотинець — ПІХОТИ́НЕЦЬ, нця, ч. Той, хто служить у піхоті. Палали машини, піхотинці перебігали по полю, ховаючись за танками (Перв., Дикий мед, 1963, 437); Окопи, що були наспіх зроблені лопаткою піхотинця і вистелені кукурудзяним бадиллям чи травою, ..  Словник української мови в 11 томах
7. піхотинець — Піхотинець, -нця м. = пішоходець. Два кінних, третій піший піхотинець. АД. І. 113.  Словник української мови Грінченка