пічка
ПІ́ЧКА, и, ж., розм.
1. Те саме, що гру́бка.
В будці горіла невеличка чавунна пічка (М. Руденко);
Ніна розпалювала залізну пічку (Є. Кравченко).
2. Те саме, що піч.
Насупроти столу, між череватою пічкою й другою стіною, притулився піл (Панас Мирний);
“Пічка” – так кажуть металурги про свій велетенський сталеплавильний агрегат (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)