пічка

ПІ́ЧКА, и, ж., розм.

1. Те саме, що гру́бка.

В будці горіла невеличка чавунна пічка (Руд., Остання шабля, 1959, 236);

Ніна розпалювала залізну пічку (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 60).

2. Те саме, що піч.

Насупроти столу, між череватою пічкою й другою стіною, притулився піл (Мирний, IV, 1955, 287);

«Пічка» — так кажуть металурги про свій велетенський сталеплавильний агрегат (Літ. Укр., 4. Х 1968, 1).

Значення в інших словниках

1. пічка — пі́чка іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. пічка — -и, ж., розм. Те саме, що грубка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пічка — ПІ́ЧКА, и, ж., розм. 1. Те саме, що гру́бка. В будці горіла невеличка чавунна пічка (М. Руденко); Ніна розпалювала залізну пічку (Є. Кравченко). 2. Те саме, що піч.  Словник української мови у 20 томах
4. пічка — пі́чка вул., вульг. жіночий статевий орган (ст)|| = кацамонія  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. пічка — ПІЧ (споруда для опалення приміщення, готування їжі), ПІ́ЧКА розм.; ПІЧУ́РКА розм. (невелика); ГРУ́БА, ГРУ́БКА (для опалення); ПЛИТА́, ПЛИ́ТКА розм.  Словник синонімів української мови
6. пічка — Пічка, -ки ж. 1) ум. отъ піч. 2) Въ обжигальной печи передняя ея часть, гдѣ нѣтъ госуды, а горятъ лишь дрова. Шух. І. 263. 3) Каждая изъ ямокъ въ землѣ, по которымъ катаютъ мячъ въ игрѣ того же имени. КС. 1887. VI. 461.  Словник української мови Грінченка