пічурка
ПІЧУ́РКА, и, ж.
1. Заглиблення в зовнішній стіні печі.
Потомлені козаки попростягались на долівці, а Марко витяг з пічурки глек з водою і клунок з сухарями (О. Стороженко);
Зосталася серед снігів купа вугілля, трісок, і піч з димарем, і побиті горщики на припічку, а в пічурці пучечок сухеньких гвоздик од пристріту (О. Довженко).
2. розм. Невелика пічка.
Кілька жінок туляться на лавках, гріючись по черзі біля поганенької пічурки, що поставлена в кутку (І. Кочерга);
Господарював сам. Печі не топив..; жив на сухому пайку, – то сусідка пекла яку паляницю.., то випікав у пічурці картоплю (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)