пієтет
ПІЄТЕ́Т, у, ч., книжн.
Глибока повага, шанобливе ставлення до кого-, чого-небудь.
Читаючи відомий твір Толстого “Детство. Отрочество. Юность” про дитинство, що з таким пієтетом одгукувався про його автор, .. я порівнював його [нього] з своїм дитинством (С. Васильченко);
Чудово показав [Т. Шевченко у поемі “Сліпий”] величезний пієтет запорожців до козацького товариства-побратимства (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)