п'янчуга
П'ЯНЧУ́ГА, и, ч. і ж., зневажл., лайл., рідко.
Те саме, що п'яни́ця.
– Виріс [Маслов] серед бруду, лайки, бійок, бо батько п'янчуга, знущався на очах в дитини з матері (Ю. Збанацький);
– Ви на мене не сердиться, голубе, – сказав дяк, коли вони трохи одійшли від школи. – Не думайте, що я от таким п'янчугою був і колись, як тепер (М. Івченко).
Словник української мови (СУМ-20)