п'янчуга
П'ЯНЧУ́ГА, и, ч. і ж., зневажл., лайл., рідко.
Те саме, що п'яни́ця.
– Виріс [Маслов] серед бруду, лайки, бійок, бо батько п'янчуга, знущався на очах в дитини з матері (Ю. Збанацький);
– Ви на мене не сердиться, голубе, – сказав дяк, коли вони трохи одійшли від школи. – Не думайте, що я от таким п'янчугою був і колись, як тепер (М. Івченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- п'янчуга — п'янчу́га іменник чоловічого або жіночого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
- п'янчуга — див. п'яниця Словник синонімів Вусика
- п'янчуга — -и, ч. і ж., зневажл., лайл., рідко. Те саме, що п'яниця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- п'янчуга — П'ЯНИ́ЦЯ (той, хто зловживає алкогольними напоями), АЛКОГО́ЛІК, ПИТУ́ЩИЙ, ПИТЕЦЬ, ПИЯ́К (ПИЯ́КА) розм., ВИПИВА́КА розм., ОПИЯ́КА розм., ПРОПИЯ́КА зневажл., П'ЯНИ́ЧКА зневажл., П'ЯНИ́ЧЕНЬКА зневажл., П'ЯНЧУ́ЖКА зневажл., П'ЯНЮ́ГА лайл., П'ЯНЧУ́ГА лайл. Словник синонімів української мови