равлик
РА́ВЛИК, а, ч.
1. Молюск, який має черепашку, дуже повільно пересувається і живе перев. у болотах.
Лізе, лізе равлик, по моріжку, виставляє равлик довгі ріжки (Н. Забіла);
З намулу на дні визирала черепашка, мабуть, лісового равлика (О. Донченко);
* У порівн. З того дня Валя, як равлик, заховалася в себе (В. Собко);
– Ой, які ж бо ви вперті, Мартине, – згортався Янко скривдженим равликом (П. Козланюк).
2. діал. Різновид шкіряних постолів.
– Не журися, я тобі куплю новенькі равлики, а ти мені за них відробиш (з казки).
Словник української мови (СУМ-20)