равлик
РА́ВЛИК, а, ч.
1. зоол. Молюск, який має черепашку, дуже повільно пересувається і живе перев. у болотах.
Лізе, лізе равлик, по моріжку, виставляє равлик довгі ріжки (Забіла, Промені, 1951, 102);
З намулу на дні визирала черепашка, мабуть, лісового равлика (Донч., Вибр., 1948, 210);
*У порівн. З того дня Валя, як равлик, заховалася в себе (Собко, Граніт, 1937, 93);
— Ой, які ж бо ви вперті, Мартине, — згортався Янко скривдженим равликом (Козл., Ю. Крук, 1950, 114).
2. заст. Рід шкіряних постолів.
— Не журися, я тобі куплю новенькі равлики, а ти мені за них відробиш (Казки Буковини.., 1968, 12).
Словник української мови (СУМ-11)