раденький
РАДЕ́НЬКИЙ, а, е.
Пестл. до ра́дий.
Стануть собі [козак з дівчиною], обіймуться – Співа соловейко; Послухають, розійдуться, Обоє раденькі... (Т. Шевченко);
Мій Омелько й собі раденький, що дурненький, та все до неї через тин: гі, гі, гі! (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)