радонька
РА́ДОНЬКА, и, ж., нар.-поет.
Пестл. до ра́да 1, 2.
– Ой умер старий батько І старенька мати, Та нема кому щирої Тії радоньки дати. Що мені на світі, Сироті, робити? (Т. Шевченко);
Закрякали ворононьки над Батурином, Ідуть козаки на радоньку з паном гетьманом (Л. Боровиковський).
Словник української мови (СУМ-20)