радонька
РА́ДОНЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до ра́да 1, 2.
— Ой умер старий батько І старенька мати, Та нема кому щирої Тії радоньки дати. Що мені на світі, Сироті, робити? (Шевч., II, 1963, 176);
Закрякали ворононьки над Батурином, Ідуть козаки на радоньку з паном гетьманом (Бор., Тв., 1957, 84).
Словник української мови (СУМ-11)