радонька
РА́ДОНЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до ра́да 1, 2.
— Ой умер старий батько І старенька мати, Та нема кому щирої Тії радоньки дати. Що мені на світі, Сироті, робити? (Шевч., II, 1963, 176);
Закрякали ворононьки над Батурином, Ідуть козаки на радоньку з паном гетьманом (Бор., Тв., 1957, 84).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- радонька — ра́донька іменник жіночого роду порада; обговорення нар.-поет. Орфографічний словник української мови
- радонька — РА́ДОНЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до ра́да 1, 2. – Ой умер старий батько І старенька мати, Та нема кому щирої Тії радоньки дати. Що мені на світі, Сироті, робити? (Т. Шевченко); Закрякали ворононьки над Батурином, Ідуть козаки на радоньку з паном гетьманом (Л. Боровиковський). Словник української мови у 20 томах
- радонька — Радонька, радочка, -ки ж. ум. отъ рада. Словник української мови Грінченка