радіо
РА́ДІО, невідм., с.
1. Передавання на відстань без дротів інформації за допомогою радіохвиль.
У 1895 р. видатний російський фізик О. С. Попов зробив величезне науково-технічне відкриття, він винайшов бездротовий спосіб зв'язку – радіо (з наук.-попул. літ.).
2. Те саме, що радіопереда́ча 2.
Офіцер все ще слухав радіо, а денщик готував уже вечерю (П. Панч);
Семен Омелянович розповів, що знав із радіо, про величезний розгром ворога під Москвою (Д. Бедзик).
3. Те саме, що радіоприйма́ч.
Ввімкнути радіо;
– По радіо передавали: Сталін захворів (Б. Антоненко-Давидович).
4. розм. Центр, звідки ведеться радіопередача.
Наше радіо веде систематичну пропаганду культури рідного слова (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)