Словник синонімів української мови

радіо

РАДІОПЕРЕДА́ЧА, РА́ДІО розм. В Валуйках.. з Яковом Качурою терміново готували черговий матеріал для радіопередачі (І. Ле); Офіцер все ще слухав радіо (П. Панч).

РАДІОПРИЙМА́Ч, ПРИЙМА́Ч, РА́ДІО розм. Під час вечері Мишуня налаштував радіоприймача (Ю. Яновський); Єрмілов увімкнув приймач, освітилася шкала, і невдовзі почулось легеньке потріскування (Я. Гримайло); — Думали, ми й не почуємо. Ого! У нас таке радіо, що одразу почуємо (В. Кучер).

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. радіо — ра́діо 1 іменник середнього роду спосіб зв'язку ра́діо 2 іменник середнього роду передача; приймач  Орфографічний словник української мови
  2. радіо — Бездротовий телеграф; ЖМ. радіопередача <н. слухати радіо>, радіоприймач <н. включи радіо!>, радіостанція <н. працювати на радіо>.  Словник синонімів Караванського
  3. радіо — невідм., с. 1》 Пересилання на відстань без дротів інформації за допомогою радіохвиль. 2》 розм. Те саме, що радіопередача 2). 3》 розм. Те саме, що радіоприймач. Ввімкнути радіо. 4》 розм. Центр, звідки ведеться радіопередача.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. радіо — РА́ДІО, невідм., с. 1. Передавання на відстань без дротів інформації за допомогою радіохвиль. У 1895 р. видатний російський фізик О. С. Попов зробив величезне науково-технічне відкриття, він винайшов бездротовий спосіб зв'язку – радіо (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
  5. радіо — син. брехунець. у тюремній камері: півень. перша програма: колгоспник.  Словник жарґонної лексики української мови
  6. радіо — ра́діо (від лат. radius – промінь) галузь науки, техніки і культури, пов’язана з передаванням на віддаль інформації за допомогою радіохвиль.  Словник іншомовних слів Мельничука
  7. радіо — Засіб масової інформації (радіомовлення); перша публічна передача VII 1914 у Бельгії; в Україні — XI 1924 у Харкові.  Універсальний словник-енциклопедія
  8. радіо — Ра́діо, не відм.; тільки ор. ра́діом. Переда́ти ра́діом  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. радіо — РА́ДІО, невідм., с. 1. Передавання на відстань без дротів інформації за допомогою радіохвиль. В 1895 р. видатний російський фізик О. С. Попов зробив величезне науково-технічне відкриття, він винайшов бездротовий спосіб зв’язку — радіо (Радіолокація..  Словник української мови в 11 томах