радісність
РА́ДІСНІСТЬ, ності, ж., рідко.
Стан за знач. ра́дісний 1, 2.
По-новому стоїть у пожовтневих творах письменника [С. Васильченка] і проблема світосприймання дітей. Тепер природні якості юних героїв – радісність, дотепність, кмітливість не вступають у суперечність з умовами їхнього життя (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)