радісно
РА́ДІСНО.
Присл. до ра́дісний 1, 2.
– Є, є! – вигукує радісно Оленка, витягаючи гарну рибину (А. Турчинська);
Степан Васильович радісно зустрічає парубка. – А я вже думав, що ти зовсім відбився від рук (М. Стельмах);
Задумане завжди лице його на сей раз грало якоюсь усмішкою, очі радісно блищали (Панас Мирний);
* Образно. З-за обрію вставало червоне вранішнє сонце і радісно вітало молоду зелену землю (Ю. Збанацький);
// у знач. пред.
Йому тут було радісно й добре... (М. Коцюбинський).
◇ (1) На се́рці ра́дісно (ра́дість); Ра́дісно на се́рці кому, у кого – хтось радісний, відчуває особливе піднесення.
Перед ним на ослоні сиділа його колишня мрія, свіжа та гарна, як квітка .. На серці в його було так радісно, так повно щастя... (М. Коцюбинський);
Закрутилась в мене голова, а на серці така радість, така радість! (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)