радісність
РА́ДІСНІСТЬ, ності, ж., рідко. Стан за знач. ра́дісний 1, 2.
По-новому стоїть у пожовтневих творах письменника [С. Васильченка] і проблема світосприймання дітей. Тепер природні якості юних героїв — радісність, дотепність, кмітливість не вступають у суперечність з умовами їхнього життя (Рад. літ-во, 5, 1965, 60).
Словник української мови (СУМ-11)