радіус
РА́ДІУС, а, ч.
1. Відрізок прямої, що сполучає будь-яку точку кола або сфери з центром.
Багато, більш ніж комарів, які вилися круг мене, виникало й тануло в моїм мізку планів та думок. Але всі вони сходились, як радіуси до центру, до Хоми Прядки (В. Винниченко);
// Віддаль від певної точки кола або сфери до центра.
За формою Земля є куля, помітно сплющена біля полюсів. На екваторі вона трохи опукла, наче роздута. Завдяки сплющеності Земля має різну довжину радіусів (з наук.-попул. літ.).
2. перен. Величина охоплення, сфера дії, поширення чого-небудь стосовно якогось центру.
Радіус дії атомного криголама, призначеного для плавання в полярних широтах, буде практично необмежений (з наук.-попул. літ.).
△ (1) Ра́діус польо́ту – максимальна віддаль, яку може подолати літак від бази й повернутися назад, не поповнюючи запасів пального.
Невпинно зростає радіус польоту важких реактивних літаків (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)