разок
РАЗО́К¹, зка́, ч.
Пестл. до раз¹ 1, 2.
Ганить Хапко турецьку люльку, а проте кортить його: а нехай би з такої потягнути разок (Марко Вовчок).
РАЗО́К², зка́, ч.
1. Нанизані на нитку, мотузку, дротину і т. ін. однорідні предмети; низка.
На ній був сірий плащик, біла блузка, на шиї – тоненький разок коралів (Ю. Смолич);
В кутках стоять снопи пшениці, жита й ячменю з наших ланів, на мотузках висять разки яровизованої картоплі (О. Донченко);
* Образно. Минуло літо: осінь гне ліщину, Густих зірок вивішує разки (А. Малишко);
* У порівн. Вгорі, над Карпатськими хребтами, ніби разки намиста, пливли на далеку північ гуси та журавлі (С. Скляренко).
2. Сукупність предметів або осіб, розташованих послідовно один за одним.
Чіткими разками потужних ламп світилися великі мости (В. Собко);
Напівзігнувшись, рухливим квітчастим разком швидко просуваються молоді сапальниці (С. Добровольський).
Словник української мови (СУМ-20)