ральце

РА́ЛЬЦЕ, я, с., іст.

Зменш. до ра́ло 1.

– Оце виїде [селянин], .. розсіє на стерню, .. пошкрябає ральцем, в одну борону заволоче – роди, Боже, як хоч! (А. Головко).

Значення в інших словниках

1. ральце — ра́льце іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. ральце — -я, с., с. г., заст. Зменш. до рало 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ральце — РА́ЛЬЦЕ, я, с., с. г., заст. Зменш. до ра́ло 1. — Оце виїде [селянин],.. розсіє на стерню,.. пошкрябає ральцем, в одну борону заволоче — роди, боже, як хоч! (Головко, II, 1957, 50).  Словник української мови в 11 томах